Павло Миколайович Мілюков (1859—1943 рр.) — один із відомих громадських діячів передреволюційної Росії та ідеологічних вождів еміграції після 1917 року. Він був не лише лідером впливової кадетської партії, міністром закордонних справ Тимчасового уряду, одним з ідеологів білого руху, а й відомим вченим, який створив оригінальну концепцію російської історії і вплинув на розвиток вітчизняної історичної науки. Сучасні автори прагнуть у своїх роботах, з однієї сторони, реконструювати історичні погляди Мілюкова, з другого, подолати пристрасть радянської історіографії в оцінці теоретичних і конкретно-історичних уявлень вченого, заповнити наявні в них лакуни. Але часто вони торкалися лише окремих проблем і намагалися простежити еволюцію його поглядів загалом. Досі не з'явилося жодної монографії, в якій комплексно аналізувалися б історичні погляди вченого. Ця робота якраз і є спробою заповнити ці прогалини. Зміст: Науково-педагогічна діяльність П.М. Мілюкова (середина 70-х рр. XIX ст. - 1904 р.). Становлення П.М. Мілюкова як історика. Теоретико-методологічні погляди П.М. Мілюкова. Історія Росії у історичних працях П.Н. Мілюкова.Історик та політик П.М. Мілюков в 1905-1917 рр.. Історія першої російської революції (1905-1907 рр..) В історичній концепції П.Н. Мілюкова.П.Н. Мілюков про культурно-історичні традиції російської інтелігенції. Історичні погляди та праці П.М. Мілюкова в період еміграції (1918-1943 рр.). Історичні погляди П.М. Мілюкова на історію другої російської революції. Історія антибільшовицького руху у висвітленні П.М. Мілюкова. Політична практика більшовиків в оцінках П.М. Мілюкова.