Все цього вечора було так, як не буває і не повинно бути. Буває й має бути, щоб на вулиці цвів травень, густо пахло черемхою, а його, що випадково опинилося в цьому місті, занесло до бібліотеки. Не повинно було бути, щоб у цьому випадковому місці, цього квітучого травневого вечора сиділа найкрасивіша, найнезвичайніша дівчина з найбільшими очима, які він колись бачив. І щоб вона була бібліотекарем. Буває так, зустрінешся з кимось випадково очима і розійдешся. А потім думаєш: а може бути, це була доля! І вони зустрілися…