Живемо-живемо, і не помічаємо, як ідуть роки. І тільки якийсь випадок раптом нагадує – життя пройшло. Жити хотілося для себе та для інших. І дорога, на яку вступила Ганна, вийшовши заміж, обіцяла бути радісною та світлою. Такою бачилася доля. Але долю їй хтось зверху призначив зовсім іншу, і довелося згорнути з цієї радісної дороги, і нести свій хрест усе життя.