Жахлива темрява поглинула небо, а на горизонті вогняна повінь поглинула гору! Корабель знову захитався. Літаючі істоти носилися туди-сюди над верхівками дерев. За милі від нього панувало безглузде насильство. Хмари пилу та диму здіймалися на милі в повітря, половина схилу гори розжарилася до білого, і було чути звук тривалого грому, коли земля здригалася й тремтіла... Ракети космічного корабля-втікача заревіли, коли він піднімався. Зависаючи на мить, він злетів у небо. Корабель зник у порожнечі. Джед Кокрейн безпорадно дивився на місце, де воно стояло. Бабс раптом ахнув. Вона усвідомила ситуацію, в якій вони з Кокрейном опинилися. Тремтячи, вона притиснулася до нього, коли віддалений слід чорного диму поширювався до центру неба. Вони були одні разом серед зірок!