Тоні Дювер руйнує романтичне уявлення про час. Сьогодення і майбутнє в його оповіданні зливаються, вчорашнє і сьогоднішнє існують одночасно, свідчаючи про страх старіння, розпаду і смерті. «Портрет людини-ножа» сходить до рядка Анрі Мішо про людину, яка дивиться на ніж, який стає нею самою. У цьому світі лихоліття етичне «зло» (вбивство, зґвалтування, гомосексуальність) стає міфом, літургією, що приховує розкладання та загибель.