«…Вона все чудово зрозуміла. Її тонкі пальчики зчепилися один за одного, а губи злегка тремтіли. — Ви що, наполягаєте, що всі ці листи становлять реальну загрозу? Він сидів, насупившись.— Але ж цього не може бути,— пробурмотіла Таня. — Я ж не зірка якась там… Ні, я читала про різних маніяків, звичайно, але вони так роблять тільки зі знаменитостями! А я ... Вона розгублено витріщилася на нас. А в мене мова не поверталася ні підтвердити наші припущення, ні спростувати їх…»