Гай Валерій Катулл (87–54 рр. до н. е.) – один із найвідоміших поетів Стародавнього Риму та головний представник римської поезії в епоху глибокої кризи Римської республіки. Він прожив коротке і дуже яскраве життя, залишивши нащадкам кілька десятків чудових віршів, то в'їдливо-лайливих, то ніжно-ліричних, то насичених патетикою. Він дружив із знаменитим Цицероном і оратором Гортензієм і разом із Кальвом палав ненавистю до Юлія Цезаря, кидаючи в нього епіграми, до яких майбутній імператор не міг залишитися байдужим. Але головним у житті Катулла стала любов до найбезпутнішої жінки Риму, дружини консула Квінта Метелла, яку поет оспівав у віршах як Лесбію.