«Неохопні кедри просторо розкинули важкі крони, наче тримають на собі тягар часу, що задрімав…» У безмежність тайги, в минуле північного краю занурюємося ми з перших сторінок цієї книги. Тут все здається первозданним - і природа, і боротьба за існування, і кохання. «І на все життя, на все довге життя в Мирона увійшло і залишилося пронизливе, незгасне здивування перед жінкою, що гарячим тілом, яке обпалює ротом захистила його, захистила від смерті. Вона обіймала його ніжно і щільно, обіймала хвилею від голови до п'ят, вона ніби переливала себе в Мирона, переливала урочисто і шалено…» Роман-сказання — так визначили жанр книги її автори тюменський письменник Геннадій Сазонов та мансійська оповідниця Ганна Конькова. Простежуючи долі чотирьох поколінь мешканців тайгового мансійського села, автори показують, як тісно пов'язані особливості світосприйняття і психології героїв з поетичним світом народних переказів і повір'їв, де «химерно, нерозривно спліталися вигадка і диво, правда і чарівництво». Картиних з початку XIX століття до останнього десятиліття. Автори хотіли продовжити розповідь, задумана була друга книга роману, але смерть письменника Геннадія Сазонова (1934–1988) обірвала розпочату роботу. Проте перевидається роман (перше видання: Свердловськ, 1982) у доповненому вигляді — з'явився новий розділ, уточнено низку епізодів. На палітурці — фрагмент однієї з картин художника Г. С. Райшева.