Любов до іншої людини. Любов до людства в цілому. Чи сумісні вони, чи взаємовиключні? У своєму найамбітнішому романі з часів «Мрії мого російського літа» Андрій Макіне переносить нас у серце Африки. Його герой — Еліас Алмейда, темношкірий революціонер, батька якого вбили, коли Еліас був ще дитиною, а мати, щоб прогодувати його, була змушена займатися проституцією. Врятований від смерті католицьким священиком Еліас стає блискучим учнем, якому судилося стати величним. Однак пам’ять про батьків перетворює його на важливий гвинтик всесвітнього революційного руху, відправляючи його на Кубу та в Радянський Союз для підготовки до шпигунства та диверсій. Він починає зі своєї рідної Анголи, де все ще бореться за звільнення від колоніального ярма, і переїжджає до інших політичних гарячих точок. Але що станеться, коли темношкірий революціонер, відданий справі покращення світу, закохується в білу жінку, яка хоче жити лише мирним простим життям?