Коли життя людини заходить у глухий кут або вичерпується буквально у всьому, чим вона до цього дихала, відкривається особливий час і простір розпачу та невагомості. Кейсі Пібоді, самотня молода жінка, що загрузла в давніх студентських боргах і любовній плутаниці, несподівано втратила свого найближчого друга - власну матір, знімає сяк-так придатний для життя сарай у Бостоні і намагається хоч якось триматися на плаву - працює офі собаку господаря хліву і намагається розморозити свої почуття. Є у Кейсі і привід навідатися до лікарів. А понад усе це вона - захоплена письменниця-початківець, і їй є що сказати, але все рухається вкрай повільно: вже шість років, як вона пише перший роман. Вистачає їй і внутрішніх бісів, проте те, що поступово виходить у Кейсі, не графоманія, і навіть вона сама, хай і нерішуче, це розуміє. Про те, як життя перетасовує паршиві карти, на які несподівані повороти бувають багаті навіть найгірші безнадійності і наскільки глибокий і страшний світ, коли на нього дивляться очима творця, розповідає і показує нам Лілі Кінг – і погляд її проникливий, ніжний і безкомпромісний.