«Тут на якусь мить померкло світло, а потім, здавалося, спалахнуло ще яскравіше, і поряд з паном я побачила чи то дівчину, чи то птаха — саме з пана на зріст. Голова була людська – гарне обличчя, довге, пишне таке волосся, а ось замість рук були крила, а замість людських ніг – пташині лапи з величезними кігтями, я навіть почула, як вони ці кігті в тиші цокають, наче каблучки. А здалеку – дивишся, вона начебто є, ця діва-птиця, але начебто її й немає, вона вся зіткана з повітря»… Ключове слово для сюжету цієї книги – таємниця. Таємниця генія та його творінь, таємниця художника та його великого кохання. Енергія любові чарівна, хто висвітлений нею, може сам творити чудеса.