Перед вами безумовний бестселер, книга, яка претендує на культовість. І зовсім не тому, що сюжет роману навіяний піснею культового в Америці Боба Ділана. І навіть не через захоплено-поблажливі відгуки сучасних класиків, від Джона Апдайка до Джона Ірвінга. Хоча втішно, звичайно, коли автор «Кентавра» та «Іствікських відьом» порівнює тебе, ще не сп'янілого славою, а тільки пригубив з її келиха, з Марселем Прустом. І вже зовсім не через мимовільну перекличку роману про Макса Тіволі з мотивами Фіцджеральда і Набокова. Ні, історія про те, як час зіграв злий жарт з людиною, яка народилася в тілі глибокого старого і фізично молодіє з роками, але при цьому набирає життєвий і чуттєвий досвід, стверджує в розумному читачі дуже просту думку: руйнівної енергії часу якщо щось і здатне протистояти, так тільки матерія кохання.