Герой «Рутини» виріс на безплідній землі. Він – тінь богів минулого, депресивна еманація, що блукає руїнами у пошуках слідів бенкету. Але всі гулянки обертаються похмурим трансгресивним досвідом, любовні пригоди залишають лише порожні сліди бризок насіння, а покликання – звертається рутиною. Але в цій книзі є все, крім зневіри: вона не провокує жалість, а діє спрямовано, ображає, ранить і турбує до судом. «Книги і дівок можна брати з собою в ліжко», – писав Вальтер Беньямін. І мабуть, що одній тільки «Рутині» зі всієї сучасної російської прози упереджений німецький критик відкрив би вхід у свої покої.