Повість написана за спогадами автора, який проходив службу в Рязанському парашутно-десантному полку як молодший лікар медичного пункту з 1956-го по 1962 рік. Представлено картину армійського життя того часу, наведено свідчення колективізму та мужності десантників, грамотної та ініціативної роботи полкових лікарів, які вбрали фронтовий досвід своїх старших товаришів. Повість написана як продовження вже опублікованих спогадів автора, таких як «Хлопчики війни», «Після війни (школа)» та «Моя академія», що охоплюють період з 1940-го. по 1956 рік. Загалом виникає історична панорама військового дитинства, повоєнної шкільної юності та початку професійного життя радянського військового лікаря. Повість призначена для військових лікарів, насамперед, лікарів Повітряно-десантних військ, для слухачів старших курсів Військово-медичної академії ім. С.М.Кірова, для лікарів шпиталів, для офіцерів парашутно-десантної служби, для істориків військової медицини.