Він був сучасником художньої революції, що здійснювалася фовістами та кубістами. Колір звільнявся від натури та ставав приналежністю барвистої поверхні полотна. Нам з вами, дорогий читачу, що вже записали в музейний архів і Пікассо, і Матісса, важко уявити собі, до чого несхожими на те, що звикли називати живописом на початку XX століття, були твори Піросманашвілі. фарбами. Він ніколи не намагався відтворити зорове враження як натураліст. Не розповідав історій, не моралізував, не намагався розважити чи розсмішити глядача. З відвагою та ентузіазмом він брався за те, щоб створити не подобу, а еквівалент навколишнього світу. На відміну від швидкоплинного життя світ Піросмані належав вічності. Його мистецтво було співзвучне найсміливішому новаторству і справило великий вплив на подальший розвиток і грузинської та російської школи живопису.