Георг Кантор першим серед учених почав з математичною точністю досліджувати нескінченність, яка представляла філософський інтерес. Його новаторський підхід до математики втілився в теорії множин, він сформулював поняття різних видів нескінченного, що суперечать інтуїції. До робіт, які були видані вченим наприкінці XIX століття і стали фундаментальним внеском у науку, нескінченність, слідуючи висхідній до Аристотелю наукової традиції, розумілася як корисна умовність. Сміливість Кантора коштувала йому дорого: його ідеї були жорстко відкинуті багатьма сучасниками, що, ймовірно, спричинило його душевну хворобу і передчасну кончину. OCR: Через особливості відображення івриту у виразах алеф(X) замінений на X.