Вісті про те, що закінчилася війна, застала Райнхольда Брауна під час жорстоких боїв у Чехословаччині. І з цього моменту почалася його довга та повна небезпек зворотна дорога на батьківщину до Німеччини. Браун пише про те, як пройшов через полон, про приниження, голод, холод, про важку працю і жорстокі побої. Про колишніх товаришів по зброї, які за зайвий шматок зраджували своїх співвітчизників, і тих, хто залишився вірним фронтовому братству, про те, що таке підлість і справжня дружба. Разом із бойовими товаришами він переживає гіркоту розчарування від того, що всі жертви та поневіряння були марними, Німеччина впала, з обох боків гори трупів, зруйновані міста та легіони скалічених, понівечених доль. І як це часто буває з колишніми солдатами вермахту, автор не бачить провини своєї вітчизни у злочинах, вчинених проти людства.