Капсула часу. Тут усе завмерло, законсервувалося. Тут вічна осінь. Тут холодно, хоч і добре топлять. Під ногами калюжі і кожен міліметр нагадує похмурий день, опале листя. Будь-який колір, навіть червоний напис «не курити!» над дверима, дає сірим. Навіть сонячні промені, варто їм переломитися у вікні вагона, стають сірими. І чим довше шлях, тим більше ти перетворюєшся на мишку і зливаєшся з іншими людьми. Сірість. Вогкість. Старість.