Михайло Олексійович Кузмін (1872–1936) — поет Срібного віку, прозаїк, перекладач, композитор. Досі про його життя та творчість існує безліч легенд, і найголовніша з них — думка про нього як прихильника «прекрасної ясності», проповідника «привільної легкості бездумного життя», автора фривольних стилізованих віршів та повістей. Але при уважному прочитанні ця легкість обертається глибоким трагізмом, болісні переживання завершуються фарсом, низький і навіть «брудний» побут визначає долю — і зрозуміти, як це відбувається, надзвичайно важко. Як майже всі російські інтелігенти, Кузмін вітав революцію, але надалі небажання і невміння пристосовуватися призвело його майже до повної ізоляції в літературному житті кінця двадцятих і всіх тридцятих років XX століття, але він не допускав навіть думки про еміграцію. Про життя, творчість, трагічну долю поета розповідають автори, з науковою скрупульозністю досліджуючи його творчу спадщину, значущість якої безперечна, і з великим людським тактом оповідаючи про приватне життя складної, суперечливої людини. Знак інформаційної продукції 16+