Проза Олександра Мішаріна душевна, зворушлива, часом сумна, але, безумовно, експресивна, народжена самим нашим життям. Не стала винятком і це книга. У яскравих романі та трьох повістях – і несподівані повороти, і парадоксальні сюжети, і великі людські характери, висічені сучасністю. Головний конфлікт, що розвивається в межах хвацько закрученого сюжету, часто ґрунтується на взаєминах людини та її минулого та діалозі героя та його внутрішнього голосу.