Того дня у Сашка не було жодних передчуттів. Звичайний ранок. А потім прогримів вибух. Більше вона не може спускатися в метро і перебувати в натовпі. Страх накидається раптово, душить, змушує серце битися на межі. Напад триває хвилину, півгодини, годину. Ліки пригнічують деякі симптоми. А ось зі страхом доведеться боротися самій. Чи варто все-таки розповісти комусь про свої почуття? Поїздка до Калінінграда до бабусі – шанс повернутися до нормального життя, адже там ніхто не знає про те, що трапилося, і можна не боятися косих поглядів та незручного мовчання. Як звільнитися від страху ? Де знайти точку опори та сили жити далі?.