Мені завжди щастило на добрих людей. Кожен із них вставляв важливий шматочок мозаїки в ту незакінчену картину світу, яку я собі малювала. Кожен приносив те, чого не вистачало саме мені. Кожен обов'язково чогось навчав. За великим рахунком, я – результат їх старань, їх бліда тінь. Самих люблячих та милосердних. Їм не потрібно нічого пояснювати, з ними можна не боятися бути слабким або дурним. Перед ними немає потреби виправдовуватися – вони пробачили мені напередодні дня мого народження, без умов і назавжди. Подяка та любов.