Шістнадцяте століття…Два молоді помори, Степан та Лаврентій, почули, що московський цар Іван Грозний веде військо до Варязького моря, щоб відбити у шведів споконвічно російські землі. Дуже вже захотілося цим міцним хлопцям, які нерпу вбивають з лука, потрапляючи прямо в око, освоїти мистецтво стрілянини з пищали. Та й червоні каптани стрільців із тонкого німецького сукна ганьбити захотілося. От і завербувалися Степан із Лаврентієм у стрілецьке військо під командуванням боярського сина Василя Прончищева. Але не пощастило поморам. Під Нарвою потрапили вони до шведського полону. Так і згинути б їм у тому полоні, якби Лаврентій не успадкував від свого діда-чаклуна магічний білогорючий камінь Алатир…