У психіатричній лікарні маленького провінційного міста N. знаходиться пацієнт, який не знає свого справжнього імені, і не має можливості поглянути на своє відображення у дзеркалі. Замість власної особи він бачить безліч уламків, скласти які між собою неможливо. Становище його абсолютно безнадійне, і він, як усім очевидно, буде змушений до кінця своїх днів перебувати в цьому домі скорботи. Як експеримент його лікар, не сподіваючись на будь-який результат, пропонує Віктору К. (так називає персонал лікарні нещасного) збирати окремі уламки свого життя, записуючи їх на аркушах паперу. Лікар розраховує, що зібрані разом ці окремі уламки, можливо, змусять Віктора К. згадати, хто він є насправді, і допоможуть побачити в дзеркалі своє власне обличчя. Коли окремих листів із записами різних епізодів із життя Віктора К. набирається досить багато, лікар за згодою пацієнта вирішує видати їх окремою брошурою. Але він не здогадується, що на зворотному боці цих окремих уламків свого життя Віктор К. описує історію якогось справжнього, чи вигаданого письменника Айзека Обломоффа. Видавець, що нічого не підозрює, видає уламки життя Віктора К. разом з біографією Айзека Обломоффа, і в результаті отримує вже не брошуру, а цілком пристойну книгу, довільно названу ним «Вічний Жид». Віктор К. отримує можливість глянути в дзеркало, і побачити в ньому нарешті своє власне обличчя. Він розуміє, що і є цей письменник Айзек Обломофф, а зовсім не нещасний пацієнт маленької провінційної лікарні. Все чудовим чином перетворюється, він стає нормальним і залишає місце свого довгого ув'язнення. Загалом роман «Вічний Жид» – це книга про біль, розпач, безнадійність, і про чудовий порятунок, в який завжди потрібно вірити, і який обов'язково приходить до того, хто не втрачає надію.