За певних умов деякі чутки, які давно утвердилися у фольклорі, можуть закріпитися в пам'яті та підсвідомості кількох поколінь. Так сталося з чутками про людську ковбасну фабрику після Другої світової війни. У Тарту, Естонія, ця чутка набула символічного значення та сили завдяки політиці тоталітарного радянського режиму. Спогади про післявоєнний період все ще живі в колективній свідомості, а колишні чутки про ковбасні фабрики містять у собі напругу населення, біль, втрати, вибір, непокору та непримиренність. Індивідуальні та суспільні емоції, на які зосереджено увагу в цьому дискурсі, є показником визначення соціальних кордонів і поведінки, «нас» і «вони». Описуючи події, що відбулися в Тарту, фольклор стає потужним інструментом, за допомогою якого можна зрозуміти значення епохи на соціальному рівні.

Через документи, фотографії та спогади людей книга пропонує розуміння місто Тарту після Другої світової війни та розкриває кілька шарів значення, представленого чутками в цей період.