З віком матриця стає все більш жорстким та несприятливим середовищем. У нас зароджується список речей, якими ми себе усвідомлено та несвідомо обтяжуємо, тому наші життя все більше нагадують дотримання заданих алгоритмів. Це швидко входить у важку звичку, і здається, що світ більше ніколи не буде таким яскравим, як раніше, як у дитинстві. Хоча насправді досить просто вимкнути в системі автопілот. З дорослішанням все раптом непомітно змінюється, і ми з ностальгією згадуємо, як вміли відрізняти бурхливе життя від похмурого існування. Публікується в авторській редакції зі збереженням авторських орфографії та пунктуації.