Цілого століття на березі Марни височіла вілла, яка спочатку називалася «Селена», а потім була перейменована на честь єгипетської богині Нут. Тут розігрувалися комедії та драми, чути сміх, ридання, крики, гавкання пекінесів, нявкання кішок, каркання ворона, попискування щурів, голос скрипки та стукіт швейної машинки. Тут жили могильник, ексгібіціоніст, торговці, єврейські біженці, феміністки, вмираючий від СНІДу перукар, юна Антуанетта, наділена рисами самої Габріель Вітткоп, і її чоловік, що дезертував з гітлерівської армії. Цей будинок населяли живі, але , незадоволений дух удавленника, і мешканці горища часом бачили чорну сумочку, яку він приніс сюди в день своєї смерті.