Натовпи глядачів збираються на трибунах. Починається корида. Але тільки замість бика — хлопчик, що плюється отрутою, а замість тореадора — інфантеро… 25 червня 1783 року маркіз де Сад написав дружині: «Через вас я повірив у примар, і тепер бажають вони втілитися».«Я не хочу виймати меча, що пішов. по саму рукоятку в дитячу потилицю; рука так сильно стиснула клинок, ніби злилася з ним і пальці тепер сталеві, а клинок тремтить, наче перетворившись на плоть, що проникла в тіло чуже; вогні погасли, скрізь лише сірий дим; сидячи на коні, я б'ю по косій, я нагорі, дитина внизу, я доводжу його до знемоги, хльощу в різні боки, і в той момент, коли йому вдається ухилитися, валю його додолу».Я писав цю книгу, згадуючи про потрясіння, які випробував, читаючи підлітком П'єра Гійота — «Едем, Едем, Едем» та «Могилу для 500 000 солдатів», а також «Кобру» Північно Сардуя… Після цієї книги я зникну, розкривши всі карти (Ерве Гібер).