На початок 1980-х рр. Великобританія вже давно не була найбільшою морською державою, проте країна мала досить значні ВМС, що включали власне флот, морську авіацію і морську піхоту. До складу ВМФ входили підводні та надводні сили. Перші складалися з чотирьох ескадр: одна – атомних ракетоносців, дві – атомних багатоцільових та одна – дизельних підводних човнів. Другі складалися з двох флотилій ескортних кораблів (кожна налічувала по три ескадри фрегатів і одну - есмінців), а третя флотилія включала два легкі авіаносці, десантно-вертольові кораблі-доки та один есмінець. Тут необхідно зробити застереження: британська класифікація кораблів на той час виглядала дуже своєрідно. Наприклад, представники типу «County» і типу 82 офіційно вважалися легкими крейсерами, а представників типу 22 відносили до фрегатів, то до есмінців. На думку експертів, у складі Ройял Неві явно не вистачало десантних кораблів, що не дозволяло перекинути численне угруповання сухопутних військ за понад 7000 миль від Британських островів. Однак цю проблему вдалося вирішити за рахунок залучення мобілізованих та реквізованих суден торговельного флоту.