Його розповіді, що з'явилися в середині п'ятдесятих, мали приголомшливий успіх – в авторі побачили наступника Буніна; з офіційною критикою відразу виникли естетичні розбіжності. Втім, сам автор геніальних новел "Манька", "Тралі-валі", "Арктур - гончий пес" жив завжди сам по собі, не оглядаючись ні на авторитети, ні на хулітелей. Чи не пристосовувався. Не метушився. Саме тому його проза залишилася не лише пам'яткою часу, а й живою зрозумілою розмовою й досі. Письменник на всі часи.