Змішавшись із групою відпочиваючих австрійського пансіонату, троє живих мерців намагаються повернутися у реальне життя. Новий роман нобелівського лауреата Ельфріди Єлінек — виразний акомпанемент цієї барокової алегорії — танець смерті. » своїм головним твором, бо переконана, що ідеологія фашизму, його авторитарна та духовна спадщина живі в Австрії досі, і вона майстерно показує це у книзі. Роман був написаний десять років тому, але залишається неперевершеним навіть Ельфрідою Елінек. За словами критика Іриса Радиша, «Єлінек склала свою австрійську епопею. Це — найрадикальніший витвір письменниці з тематичної гігантоманії та з шаленства мовних руйнувань». Основна літературна цінність роману полягає не в сюжеті, не в ідеї, а в стилі. Єлінек рве звичні зв'язки смислів, уривки з'єднує по-новому, і в процесі розщеплення та синтезу виділяється якась ядерна енергія. Єлінек оволоділа плазмою мови, вона як відьма варить чарівне варево, і рівних їй у цьому чаклунстві в сучасній літературі немає. своїми ворогами, то Ельфрід Елінек робить приблизно те ж за допомогою мертвих, які воскресають, переселяючись у чужі тіла. Єлінек творить в особі своїх героїв акт помсти за покоління своїх батьків. Вона пише від імені невідомлених мертвих. Недарма назва роману «Діти мертвих» розбита на два сенси: «Діти роман мертвих». Тетяна Набатникова