Численні автори протягом багатьох століть описували безчинства, звірства та безумства римських імператорів. У двадцятому столітті це нав'язливе захоплення (нині поділяється і кінорежисерами) загострювалося в періоди глибоких потрясінь та соціального розпаду: у 1910-х у Німеччині, у 1930-х у Франції, у 1960-х у Японії. Грандіозне зловживання колосальною владою, всепоглинаюче бажання досягти сексуального екстазу та забуття, насильство, тортури та деспотичне винищення цілих народів залишаються не менш живими та нагальними проблемами й у наші дні. Фігура одного з імператорів, бога-підлітка Геліогабала (а також божевільного Калігули та матеревбивці Нерона), з його недовговічним і роздирається протиріччями царством золота, крові, сперми та екскрементів найглибше пов'язана з сучасними маніями, тривогами та бажаннями. Чотирирічне правління Геліогабала, вбитого у вісімнадцять років, супроводжувалося інцестом, содомією, бешкетами та анархічним осміянням державної влади. Яскрава біографія Геліогабала, написана Антоненом Арто, найточніше співвідносить безчинства Геліогабала, що спираються на його вірування, з потрясіннями, що руйнують сучасні імперії, сучасні народи та сучасні погляди.