«— Тільки не продавай свою Кі, — шепотіла мама, бліднучи з кожним зітханням. - Все, що завгодно, тільки не продавай ... Я пам'ятав її слова, згадував щодня, але протримався після її смерті недовго, всього півроку. А що мені робити? Кому потрібен худий підліток-невміха з нікчемним талантом? Мені залишилося тільки одне - продати свою енергію, свою Кі. Бідняки зазвичай продають Кі тільки як підробіток або при разовій нужді в грошах. Я ж лише намагався відстрочити голодну смерть. Якщо ще трохи простягну, то просто не зможу вижити після продажу Кі, бо надто ослаблений…»