Уціліти в бою, вбити або втекти противника, звичайно, перемога, але зовсім не найважча. У багато разів важче перемогти себе: побачити межу між самоповагою і чванством, між гордістю та гордістю, між принциповістю та впертістю. А побачивши та зрозумівши, зуміти не переступити її. Часом для цього потрібно іншими очима подивитися на навколишній світ, відмовитися від звичних поглядів, що устоялися за десятиліття. І зовсім неважливо, коли формувалися ці погляди і звички – у XX столітті чи в XII, тому що за будь-яких часів справедливі слова: «Істинно сильний той, хто переміг себе». Перемога над собою – перемога, при якій немає переможених, тому що сила, яка наказувала тобою проти твоєї ж волі, стає підкореною силою.