Ті, хто майже нічого не знає про китайську культуру, отримають захоплюючий досвід того, яким був Китай і яким є Китай зараз, завдяки роману Енні Ван «Народна Республіка Бажання». Ван веде читачів у подорож із чотирма космополітичними жінками, які навчаються жити життям у новому Китаї. Ніуню, оповідач книги, є американською жінкою китайського походження, яка сім років жила в Штатах, здобуваючи ступінь журналіста. У книзі Ніуніу тепер вважають «поверненцем», коли вона повертається до Китаю, щоб подолати розбите серце. Повернувшись на батьківщину, вона зустрічає не традиційні конфуціанські цінності, які вона залишила, а новий сучасний Китай, де західна культура, здається, перейняла крайність. Ніуніу, оповідачку книги, називають «Цзя Янгіз» що означає «фальшивий іноземний диявол» через її вестернізовані цінності. Її подруга Бейбей є власницею власної розважальної компанії та одружена з чоловіком, який зраджує, тому Бейбей справляється з його невірністю, знаходячи собі молодих коханців. Лулу — редактор модного журналу, яка має тривалий роман із одруженим чоловіком і не думає робити кілька абортів, щоб показати свою відданість йому. CC, також репатріантка, бореться зі своєю ідентичністю між китайською та англійською. У Народній Республіці Бажання часи ідеалізму 1989 року та протести на площі Тянанамень здаються забутими для цього нового світу, коли роблять швидкий юань, виглядають молодшими, красивішими, і важлива поведінка, здається, найбільше хвилює це покоління. Ван використовує цих чотирьох жінок, щоб зробити гумористичні, а іноді і саркастичні спостереження про новий Китай і точно описує, як західна культура не тільки проникла в Китай, але й була доведена до крайності тими. які відчули світ поза межами конфуціанських цінностей. Те, що колись було Китаєм, охопленим політичними пристрастями, кумівством, невисловленими подіями та табу, тепер є світом, наповненим усіма тими речами, які колись не заохочувалися – сексом, розлученнями, порнографією та бажанням матеріальних благ. Фраза «не відставати від Джонсів» досягла найвищого рівня за весь час. Ван пропонує уявлення про сучасний Пекін і про те, що потрібно було б кожній жінці – репатріантці чи іншій – щоб рухатися вперед і подолати дилеми у швидкоплинних ситуаціях. китайська культура. Персонажі жартують, що «сьогодні світ створений для поганих дівчат», і всі цінності їхньої молодості були втрачені цим новим сучасним поколінням, яке підробляє своєю ідентичністю, походженням і акцентом. Здається, такий культурний шок не сподобався б тим, хто знав старий Китай, але натомість ці молоді жінки, схоже, насолоджуються новознайденими свободами. Якщо ви шукаєте коротке читання із сюжетом, ви його не знайдете в Народній Республіці Бажання. Кожен із 101 розділу читається як окремі оповідання, окремі історії про друзів, родину та інших осіб, з якими Ніуніу знайомий або зустрічається, і через які Ван переплітає жартівливу та часто саркастичну подорож до Пекіна, Китай. Книга наповнена темами. родини, друзів, знайомств через Інтернет, невірності, багатих, бідних і багатьох тих самих ідеалів, про які хвилюється більшість культур. Багато розділів закінчуються популярними фразами, які дають читачеві уявлення про китайську культуру та мову. Схоже, що Ван використовує журналістське минуле Ніуніу, щоб переплести інших персонажів і прийти до певного важливого висновку. Як зазначено в прес-релізі, «Ван малює захоплюючий портрет покоління, що задихається в бажанні. Для кохання. Для успіху. Для безпеки. Для самореалізації. І для найбільш недосяжного прагнення з усіх: щастя». З The People’s Republic of Desire Ван робить саме це. Вона говорить не лише про нову культуру, а й про старі способи життя та про те, яким був Китай. Можливо, завдяки своєму знанню західної та китайської культури вона розповіла читачам про новий Китай, але Ван також влучила в саму точку, коли справа доходить до показу потреб більшості людей. Зрештою, хіба більшість людей не прагнуть до багатьох із тих самих недосяжних мрій? Джоанн Д. Кіггінс***Від Publishers Weekly. Як Ван розкриває в подробицях, сучасні заможні пекінські жінки – освічені, амбітні, пестливі єдині діти, закохані в усе. Західні – окреме покоління. Гіперспостережливий оповідач цього захоплюючого роману (після «Лілі: роман про Тяньаньмень») — 20-річний Ніуніу, журналіст, який народився в Сполучених Штатах, але виріс у Китаї та повернувся до Америки для навчання в коледжі та аспірантурі. Тепер вона повернулася в Пекін, лікує розбите серце та дізнається, «що означає бути китаянкою» в одержимому грошима та статусом місті, яке змінилося економічною та сексуальною лібералізацією. Підтримують Ніуніу – і випивають з нею кілька напоїв – її найкращі друзі: підприємницький агент з розваг Бейбей, сексуальний редактор модного журналу Лулу та Сісі, яка отримала освіту в Оксфорді. Звучить як акторський склад «Сексу в Забороненому місті», але густі культурні описи відрізняють роман від комерційної жіночої фантастики. Англійська мова не є рідною, Ван спостерігає за гендерною політикою серед нуворишів у обережній репортажній прозі. Хоча романтична передісторія Ніуніу утворює тонку нитку між розділами, а роман, заснований на однойменній газетній колонці Вана, остаточно не зберігається, це різкий, читабельний опис суспільства, що перебуває в русі.