Перед нами не історичний роман і, тим більше, не реконструкція подій. Його можна назвати романом особливого типу, формою схожим на класичний. Тут форма лише засіб для максимального втілення ідеї. Хоча в ньому багато дійових осіб, ніхто з них не є головним. Бо центральний персонаж оповідання — Влада, виявлена в трьох іпостасях: російському президенті на пенсії, главі держави, що діє, і монгольському володарю з далекого XIII століття. Перехрестя часів створює враження об'ємності. І ми можемо відчути дихання безмежної влади, здатне спотворити людину. Люди – пісок? Трава? Чи дерева? Влада завжди намагається відповісти на запитання, відповідь на яке доступна лише Богові.