…Павло пам'ятав себе з трьох років, коли по вуха закохався у свою ровесницю Олечку – світленьку, як сонечко, чистеньку істоту. Теплого ранку, зустрічаючись з нею на спільному дворі, він млів, завмираючи від захоплення. Мовчки візьмуться за руки і йдуть гуляти, не бачачи дороги. Тому часто потрапляли в калюжі, що не просихали все літо, з слизовим брудом по краях і падали. Вимазавшись як креслята, з ревом і сльозами брели додому, до мам. Сяючу ауру їхніх чистих стосунків не міг забруднити ніякий бруд... Він уже точно знав, що активно збирає та аналізує інформацію про навколишній світ, і не тільки з книг, а й з життя. Ще він помітив за собою, що навчився перемикати в собі енергетичний потік сексуальних бажань і статевих потягів на роботу мозку та діяльність організму. Як це у нього виходило, Павло не знав, але розібратися в цьому хотів... Почав систематизувати накопичену інформацію. Дідівщина його не торкнулася, хоча іншим діставалося від «старослужбовців». Його не оминали, а обтікали. Він практично не вмів хвилюватись чи боятися, і це відчували всі, хто з ним спілкувався. А така властивість натури виглядала як всепереважна впевненість у собі…