Головний герой повісті — людина не лише без імені, а й без прізвища, без минулого. Бомж, який втратив пам'ять, плутає реальність і сон, втратив будинок, сім'ю, ім'я — але не талант. Доля приводить його до будинку професійного художника Мирофана Удіщева, наділеного всім, окрім таланту та совісті. У чому сенс життя — у безоглядній творчості, що окрилює, не приносить ніякого доходу, чи такому ж безоглядному прагненні до наживи — за будь-яку ціну, навіть ціною експлуатації чужого таланту? Час чи люди винні в урочистості бездарності та підлості, що оточує нас? Такі питання ставить Микола Вєрьовочкін у своєму творі. Історія, розказана автором, сумна, жорстока, але цілком реальна в наші дні.