«Погляд відчайдушно ковзав по вечірньому небосхилу. Тисячі, десятки тисяч мерехтливих зірок, наче хмара маленьких світлячків були розкидані небом. Над головою сяяв ківш Великої Ведмедиці. У давнину люди називали його Великим колесом Відродження. Вічне колесо, незмінно описавши коло, завжди повертається на місце, розмірено переходячи з епохи в епоху, з покоління в покоління. І нікому не дано змінити цей перебіг часу…»