Адреса – це маленьке життя. Обмежена не тільки географією та часом, а й улюбленими речами, видом з вікна у двір, милими домашніми запахами та звуками, властивими тільки цьому місцю, але головне, рідними, що цей будинок наповнюють. Перед вами новий роман про мою наступну адресу – Кутузовський, 17 і про пам'ятний для багатьох час – шістдесяті роки. Він про дитинство, про бабусь, Полю та Ліду, про батьків, які завжди у від'їзді та про нелюбиму школу. Коли батьків немає, я сплю в кабінеті папки, мені там все подобається - і портрет Хемінгуея на стіні, і модні меблі, і смугасті полоси і полиці з книгами. Коли вони нарешті приїжджають, у них завжди гості, яких я не люблю – вони п'ють портвейн, з'їдають усе, що наготували бабусі, постійно курять, сперечаються та читають вірші. Нудно…Це спроба занурення в шістдесяті, в ту милу реальність, коли все було простіше, людяніше, добріше і зрозуміліше.