Моя свідомість роздвоювалася з активною квапливістю. З одного боку, було все-таки сором'язливо одягатися в одяг новоявленого лжепророка, а з іншого — так хотілося постати в ролі глашатая нової віри, щоб так мудро і безперешкодно мовити істини, мати учнів і, хто знає, можливо, і постраждати за спільну справу . Я розумів, що верхом непристойності є пошук слави заради слави, розумів, що справжня чеснота не потребує шумливої самореклами, і разом з тим месія, що вселилася в мене, вже кликушував.