У письменника іноді народжуються речі, які ніколи не будуть опубліковані на папері. Як, наприклад, цей незакінчений роман з робочою назвою «Бути драконом…» Чому? Може, він слабкий? Може. Але не обов'язково. Самоповтор? Не без цього. Безідейщина? Про незакінчену річ так не можна сказати. Може, тому що головний герой - від'ємний персонаж (що так обурило В'ячеслава Рибакова)? Знову ж таки немає. Причина в іншому. Борис Натанович Стругацький стверджує, що три кита, на яких стоїть фантастика - це Чудо, Таємниця, Достовірність. «Бути драконом…» не вписується в серіал «Слово про дракона». Або вбиває наповал кита-Таємницю в романі «Йди, спіймай свою зірку», або втрачає своє. Ні те, ні інше неприйнятно. Що ж робити? Натиснути F8 і стерти з диска? Шкода ... Кинути в мережу? А чому б і ні? Суть справи читач тепер знає, інше в його владі. Захоче - прочитає, не захоче - ні. Як говориться в анекдоті — «Мінздрав його попередив…»