Коли йдеться про події, що стосуються долі мільйонів людей, то до людської забудькуватості додається палке бажання щось заднім числом поправити, змінити, прикрасити. «Ніхто так не бреше, як очевидець»,— сказав колись Наполеон і мав рацію. А при зміні цивілізацій або політичного устрою монополію на написання історії завжди мають переможці, які прагнуть прикрити свій, часто брудний і кривавий, шлях спотворенням, а то й фальсифікацією минулого. основі мого рішення все ж таки скласти суб'єктивні нариси недавнього минулого. Саме нариси, а не ґрунтовні мемуари. Наукові оцінки нещодавніх подій я вже неодноразово виклав у правових і політичних дослідженнях, але, як показало життя, мій обов'язок перед тими, хто повірив мені в 1988–1989 гг. і підтримував мене в наступні десятиліття,— залишити для нащадків і суб'єктивне. Тієї Правди, без якої залишиться не до кінця зрозумілою сама наша боротьба за Батьківщину, за Росію на рубежі XX–XXI століть.