У 1940 р. із студентської лави Борис Митрофанович Семов став курсантом полкової школи окремого полку зв'язку Особливого Прибалтійського військового округу. У роки війни автор – сержант-телеграфіст, а згодом полковий радист, начальник радіостанції. Побував на 7 фронтах: Західному, Центральному, Воронезькому, Степовому, 1, 2, 3-му українці. Брав участь у звільненні міст Острогозька, Старого Осколу, Білгорода, Харкова, Сігішоара, Тиргу-Муреша, Салонту, Клужу, Дебрецена, Мішкольца, Будапешта, Секешфехервара, Шопрона та інших. У книзі описані фронтові роки простого радянського хлопця, патріота Батьківщини, чий подвиг наблизив наш народ, нашу країну до перемоги у Великій Вітчизняній війні. У книзі чудово описано побут простого солдата на фронті, бойові дії, багато зовсім неймовірних історій, що трапилися з ним. Борис Митрофанович Сьомов отримав кілька тяжких поранень, але весь час повертався до ладу так швидко, як міг.