«…Валі-Дад мав звичай годинами лежати у віконній ніші, не зводячи очей з цього пейзажу. Це був молодий мусульманин, який жорстоко постраждав від своєї англійської освіти та усвідомлював це. Батько віддав його в одну місіонерську школу навчитися премудрості, і Валі-Дад скуштував цієї премудрості більше, ніж батько його та місіонери вважали за потрібне. Коли батько його помер, Валі-Дад став самостійним і провів два роки, експериментуючи з різними релігіями землі і читаючи нікому не потрібні книги. на міській стіні Лалан і став найвірнішим із її небагатьох шанувальників. Голова в нього була така, що англійські художники могли б шалено захопитися нею і почали малювати її на тлі немислимої обстановки, а жінки-романістки могли б із захопленням описувати його обличчя протягом дев'ятисот сторінок. Насправді він був лише чистокровний молодий мусульманин…»