У книзі подано розробки можливостей актуального продовження історії західноєвропейської метафізики. Необхідність "нового аристотелізму", яку вказував видатний російський мислитель другої половини XX ст. С.С. Аверенців розкривається як необхідність рефлексії мови науки - осмислення специфічних мовних основ природознавства. Інтерпретуючи базові поняття та принципи фізико-математичного знання, автор виявляє приховані метанаукові передумови даних понять та принципів. Цінність даної інтерпретації для сучасного природознавства виражається як у розкритті нових можливостей просування програми формалізації наукового знання "після Д. Гільберта і К. Геделя", так і в експлікації "єдиного мовного кореня" природознавства, що породжує структури істинності наукового пізнання з субстанційного ", з "фізичних засад математичної мови науки", з "буття числа", що фіксується засобами риторичної теорії числа.