Монгол на ім'я Наран, знівечений колись у дитинстві кігтями дикого звіра, вирушає в гори, щоб випитати у бога Тенгрі про призначення, яке той приготував юнакові на землі. Адже у кожного на землі є своя справа — то на що він потрібен, такий потворний і майже ніким не коханий?.. Один за одним обриваються коріння, що пов'язують його з цивілізованим життям — життям в аїлі. Наран перетворюється на дикого звіра в людській подобі і, діставшись мети, отримує відповідь — для того, хто втратив себе, у Бога немає призначення. Кара для Нарана така: наступне життя його проходитиме в тілі вівці, з усіма властивими їй лагідними повадками. і дитину, яка зріє в утробі. Його погляд завжди спрямований у бік гір, а в очах непідробна туга. У Кермі міцніє впевненість, що дитина — Растяпа, що перемістилася до неї в живіт і не могла вирушити в Небесні Степи, не діставшись до жаданих гір. Тоді вона вирішує допомогти. Одна-одненька, в компанії лише своєї уяви, сліпа монголка вирушає в подорож щоб, зрештою, почати чути свою дитину, щоб він врятував її від зарази, забравши її в себе і таким самопожертвою відразу повернувши собі прихильність Тенгрі і знайшовши призначення. сюжетні лінії розвиваються паралельно, і читач не знає про те, який між героями зв'язок. Цілком вона розкривається лише в останніх розділах. Це роман про пошук сенсу життя, в тому числі і в інших людях, і про те, як важливо залишатися собою. Роман-фіналіст Незалежної літературної премії «Дебют-2013» у номінації «Велика проза».