У цьому романі я спробував дати свою інтерпретацію одразу трьом літературним напрямкам — для дітей (для них пізніше на основі цього роману була написана повість «Пригоди Дениса в намальованому світі»), підлітків і дорослих осіб, що цілком відбулися, об'єднавши їх в одну книгу. Якщо мене запитають, яких читачів я бачу з моїм романом у руках, я, напевно, зміг би відповісти лише одне: «Я бачу себе». Себе — молодшого, дитя прекрасної доби підступності та інтриг при дворі типової багатоповерхівки, і себе — пізнішого, вже обзаведшегося дітьми і сивими, закарпатливими думками. Така ось егоцентрична праця. І, тим не менш, я сподіваюся, що ця книга буде корисна комусь ще. Що дядечки і тітоньки хоч трохи поспівчують наївному пошуку головного героя, а діти вибачать автору кілька останніх, нудних і не зовсім зрозумілих розділів.