Оскільки ми вже наділені розумом і тілом, то наше власне природне буття є медитацією. Це одна із найважливіших істин, яку ми можемо відкрити для себе. На початку ми лише вказуємо на неї за допомогою слів, але коли відсунемо убік усі свої фіксовані патерни, сприйняття та манеру поведінки, то виявляємо, що наше буття вже є. Коли бджоли збирають із квітів нектар, вони не ушкоджують квітки. Так і ми залишаємо за собою наші концепції, емоції та ідеї - і насамперед наше его і образ себе - просто використовуємо їхню енергію, щоб стати медитацією. Може виникнути думка: "Я вмію зосереджуватися, практикувати візуалізацію та розвивати свою свідомість, можу зупиняти думки і спостерігати за ними, можу виходити за межі всіх своїх емоцій”. Але коли ми в медитативному стані, прийоми вже не такі важливі – просто залишатися у цьому стані спокою. Дозвольте своєму тілу, дихання та розуму повністю звільнитися від напруги, не прагнучи кудись, не чекаючи чогось. Якого роду діяльність не тривала, просто усвідомте її, а потім залишіться в тиші. Коли ви в медитації, не шукайте іншого переживання, не намагайтеся бути "свідомішим". Це лише фіксує те, що таке медитація і якою вона має бути.