Багато в чому перегукуючись з проблематикою попередніх книг, "Міф про вічне повернення" говорить про архаїчне сприйняття часу як ряду великих і малих циклів, що повторюються, відзначених сакральними подіями створення, загибелі та відродження Світу. З архетипом Часу пов'язані космогонічні уявлення, які включають сприйняття простору як структурно розміченого цілого з виділеним у ньому Центром. Циклічному часу міфу протистоїть час історичний і проблеми долі, особистості, віри, що виникають разом з ним, названі автором "жахом історії".